МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТОПИ ЯК ДЗЕРКАЛА ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

Під час обстеження фізичного стану дитини недооцінюються дослідження її стопи, оскільки є думка, що плоскостопість — це несерйозна хвороба й нею можна знехтувати. Проте плоскостопість негативно впливає не лише на опорнорухову систему, а й на інші системи органів і стан організму в цілому. Тому наявність плоскостопості в дитини може віддзеркалювати загальний стан її здоров’я.

Вступ.

На сьогодні досить багато існує методик щодо визначення стану здоров’я школярів, зокрема, дослідження фізичного розвитку дітей, обчислення оптимальної маси тіла , визначення постави, дослідження фізіологічного стану серцево-судинної та дихальної систем. Проте під час обстеження недооцінюються дослідження стопи учнів. На жаль, побутує думка, що плоскостопість — це несерйозна хвороба й нею можна знехтувати. Але плоскостопість — це викривлення стопи, що полягає в опущенні її склепінь (поздовжнього та поперечного), через що вона стає плоскою, внаслідок чого відбувається деформація усього опорно-рухового апарату (артрози, сколіоз, грижа міжхребцевих дисків, остеохондроз тощо).

Аналіз останніх досліджень

Як зазначає Г. Нарскін, за останні роки значно зросла кількість дітей, які страждають на плоскостопість, де в більшості випадків ця деформація стопи є набутою, бо вроджена плоска стопа спричинюється порушенням нормального анатомо-фізіологічного розвитку плода і зустрічається вкрай рідко. За медичною статистикою до 2-х років у 24% дітей фіксується плоскостопість, до 4-х років — у 32%, до 6-ти років — у 40%, а до 12-ти років кожному другому підліткові ставлять діагноз цієї недуги. Про структурно-функціональну залежність у системі «хребетний стовп — нижні кінцівки — стопа» говорять дослідження призводять до поширення дистрофічного процесу та пошкодження всієї системи опорно-рухового апарату. Важливість здорової стопи в тілі людини пояснюється тим, що вона виконує три біомеханічних функції: ресорну, балансувальну і відштовхувальну. Ресорна функція стопи полягає у пом’якшенні поштовхів у ходьбі, бігу, стрибках. Ця функція можлива завдяки здатності стопи пружно розпластуватися під дією навантаження з подальшим набуттям первісної форми. При плоскостопості поштовхи більш різко передаються на
суглоби нижніх кінцівок, хребта, внутрішні органи, що сприяє погіршенню умов для їх функціонування, мікротравмуванню, зсувам. Балансувальна функція стопи полягає в регулюванні пози людини під час рухів. Ця функція стопи виконується завдяки можливості руху в суглобах стопи в трьох площинах і великій кількості рецепторів у суглобово-зв’язковому апараті. Здорова стопа скульптурно охоплює нерівності опори. Людина відчуває площу, по якій проходить. При плоскостопості положення кісток і суглобів змінюється, зв’язковий апарат деформується, внаслідок чого у дітей страждає координація рухів, стійкість. Відштовхувальна функція стопи — це здійснення прискорення тіла людини в рухах. Це найскладніша функція стопи, тому що в ній задіюються й вищезгадані функції стопи (ресорна і балансувальна). Ослаблення цієї функції найбільш наочно проявляється при бігу, стрибках. У зв’язку з тим, що основною причиною плоскостопості є захворювання зв’язок, тобто сполучної тканини, яка підтримує стопу, тому дисплазія (неправильне формування у процесі ембріогенезу або постнатальному періоді) сполучної тканини, що характеризується дефектами волокнистих структур та основної речовини сполучної тканини, призводить до розладу гомеостазу на тканинному, органному рівнях та рівні організму. Існує думка, що всі хвороби від плоскостопості, оскільки на підошві стоп знаходяться енергетичні точки. З огляду на це, можна стверджувати, що наявність плоскостопості в дитини може віддзеркалювати загальний стан її здоров’я.

Для обстеження стоп достатнім є таке обладнання: лінійка, сантиметрова стрічка, папір, олівець, барвники. Метою статті є висвітлення методик дослідження стопи учнів, які можна легко застосувати як в школі, так і вдома, причини плоскостопості та методи її профілактики і корекції. Виклад основного матеріалу Пропонуємо методики дослідження стопи учнів: 1. Вальгування (прогинання всередину) стоп під навантаженням. Обстежуваний стає на стілець. Якщо під внутрішньою стороною склепіння стопи поміщаються два пальці — стопа нормальна, один палець — стопа сплощена. За пласкої стопи підошовна частина ноги щільно прилягає до опори і сама стопа має сплощений вигляд.

2. Подометричний індекс Фрідлянда. Подометрія (від грец. Podos — стопа + metreо — вимірювати) — вимірювання різних відділів стопи та розрахунки співвідношень одержаних даних. Термін «подометрія» запропоновано М. Фрідляндом у 1926 р. Розгляньте рис. 1 перед вимірюванням довжини (L, см) і висоти стопи (h, см) учня. Зробіть виміри: довжина (L, см) і висота кожної стопи (h, см) і занесіть їх до таблиці 1. Обчисліть подометричний індекс Фрідлянда за формулою: Подометричний індекс Фрідлянда = h / L • 100%.

Оцінка значень індексу Фрідлянда проводиться за такою шкалою:

 «вищий за 33%» — дуже високе склепіння;

 «33–31%» — помірно високе склепіння;

 «31–29%» — нормальне склепіння;

 «29–27%» — помірна плоскостопість;

 «27–25%» — плоска стопа;

 «нижчий за 25%» — різка плоскостопість.

За цим індексом нормальна висота стопи дорівнює 5–7 см. На основі одержаного подометричного індекса Фрідлянда робиться висновок.

3. Визначення форми стопи за індексами Чижина і Штритера. За формою розрізняють стопи: нормальну, сплощену і плоску. В учня в положенні сидячи обробляють підошви ніг ватою, змоченою у чайній заварці (або жирним кремом, або розчином перманганату калію (КМnО4)) і він щільно притискує кожну стопу до паперу. На папері залишається відбиток кожної стопи. Форму стопи визначають оглядом і за її відбитком (метод плантографії) теж, а потім оцінюють за індексами Чижина і Штритера.

Форми стопи: а – нормальна; б – сплощена; в – різні ступені сплощення стопи На отриманому відбитку проведіть дотичну лінію до найбільш виступаючих точок внутрішнього краю стопи (АБ). Розділіть цю дотичну навпіл (АБ : 2) і відзначте точкою (Д). З точки (Д) проведіть перпендикуляр до перетину з зовнішнім краєм стопи (ДЖ). Відзначте крапку (Е), як точку перетину лінії ДЖ з внутрішнім краєм стопи. Виміряйте відрізки ЕЖ, ЕД, ДЖ і обчисліть індекс стопи (ІС) двома способами: 1) за Чижиним ІС = ЕЖ : ЕД (у.о.) 2) за Штритером ІС = (ЕЖ : ДЖ) · 100%.

Оцінка плантограми за методикою В. Яралова-Яраленда (зразок): а, – нормальна стопа; б, в – сплощена чи плоска стопа. Якщо внутрішній згин контуру відбитка стопи не доходить до лінії АС, або лише доходить до неї, то констатується нормальна стопа; якщо контур відбитка знаходиться між лініями АВ і АС, то стопа сплощена, а якщо контур відбитка стопи доходить тільки до лінії АВ, то стопа плоска.
Причинами плоскостопості в дітей, якщо це не вроджена вада, можуть бути:

 діяльність, коли дитина з якихось причин змушена по кілька годин поспіль стояти;

 надлишкова маса тіла (останнім часом ожиріння в дітей почастішало і спостерігається у 20–25% школярів (для порівняння: ожиріння в дошкільнят — 2–6%);

 деградація м’язів і слабкість зв’язкового апарату стопи (із-за гіподинамії школярів; вони частіше, ніж це було раніше, сидять біля телевізора, за комп’ютером);

 захворювання нервової системи (паралічі, парези нижніх кінцівок та інші);

 травми стопи, особливо переломи;

 рахіт (захворювання дітей грудного і раннього віку, яке полягає в порушенні мінерального обміну, насамперед фосфорно-кальцієвого, що призводить до розладу правильного формування скелета і функцій внутрішніх органів і систем). Одним з важливих факторів розвитку плоскостопості є погано підібране взуття. Дитяче взуття має відповідати розміру ноги і бути з:

 м’якого матеріалу, щоб відтворювати природні рухи стопи під час ходіння;

 устілками, які в жодному разі не мають бути пласкими; вони повинні мати поперечні та поздовжні вкладки, які сприяють формуванню обох склепінь стопи;

 невеликим каблучком (біля 2 см), тоді відбувається рівномірне навантаження на всю стопу, а не на пальці (якщо високі підбори) чи п’ятку (якщо каблуки взагалі відсутні);

 жорстким задником, який фіксує стопу в одному положенні і добре утримує ногу під час руху;

 м’яким супінатором, який зменшує навантаження на ноги.
Дитина не повинна доношувати чуже взуття: розношена колодка чужого взуття неправильно розподіляє навантаження на стопи. За призначенням лікаря у дитячому взутті можуть бути устілки-супінатори, носіння яких зменшує навантаження на ноги, формує правильну геометрію стопи і знімає больові відчуття.

Профілактику плоскостопості варто починати робити з чотирирічного віку, адже усі діти народжуються з несформованою плоскою стопою, і в перші роки життя цьому зарадити неможливо. Велике значення має правильний підбір взуття, про що ми вище відмітили. Спеціальної дієти для запобігання плоскостопості немає, хоча харчування тут відіграє також важливе значення. Воно має бути раціональним, збалансованим, з достатньою кількістю продуктів, які постачають організмові кальцій та інші макро- та мікроелементи. Для правильного формування склепіння стопи потрібно постійно тренувати м’язи і зв’язки стопи. Змушують працювати м’язи і зв’язки ходьба по траві, землі з камінчиками, піску. Без навантаження м’язи стоп слабшають (як і будь-які м’язи без роботи) і не підтримують стопу в піднесеному стані, внаслідок чого й виникає плоскостопість.

Лікують плоскостопість насамперед за допомогою масажу. Слід масажувати не лише стопи, а й усю задню групу м’язів гомілки, які підтримують її в нормальному положенні. Призначають також ванночки для ніг, електростимуляцію м’язів гомілки. І, звичайно ж, рекомендують вести активний спосіб життя, займатися спортом, щоранку робити зарядку. Для цієї категорії хворих особливо корисно робити стійки на пальцях, на п’ятах, інші вправи, адже коли м’язовий апарат буде сильним, у нормальному положенні перебуватимуть і стопи, і хребет, не будуть хворіти й суглоби. Влітку потрібно якомога більше ходити босоніж прогрітою сонцем землею. Корекція плоскостопості переслідує таку мету: зміцнити м’язи і зв’язки стопи і не дати стопі «розвалюватися» далі; захистити весь організм. І передусім хребет, від перевантажень; запобігти розвитку ускладнень — артрозу дрібних суглобів стопи, деформації пальців і захворювань хребта тощо.

Для корекції плоскостопості доцільно робити гімнастику , яка включає:

Комплекс 1

Початкове положення — сісти на стілець, ступні — на підлозі. Необхідно підтискати пальці стоп. Повторити 3–5 разів, не відриваючи п’яти від підлоги. По черзі піднімати ступні на себе (3–5 разів). Одночасно розгортати ступні на зовнішнє ребро (3–5 разів). По черзі піднімати тільки великі пальці стоп (3–5 разів ). По черзі піднімати всі пальці, ступні при цьому злегка повернені всередину, п’яти не відривати від підлоги (3– 5 разів).

Комплекс 2

Початкове положення — сісти на стілець, ступні — на підлозі. Великим пальцем правої ноги провести по передній поверхні гомілки лівої ноги знизу вгору (3–5 разів). Повторити те ж саме великим пальцем лівої ноги (3–5 разів). Можна ускладнити вправу: намагатися великим пальцем правої ноги натягнути гольф на гомілку лівої ноги. Потім поміняти ноги.

Комплекс 3

Початкове положення — сісти на стілець, одна ступня — на м’ячі, інша — на підлозі. Ступнею, що знаходиться на м’ячі, похитувати його вліво — вправо, вперед — назад (3–5 разів). Ноги поміняти і вправу повторити. Далі захопити м’яч ногами, підняти його і утримувати його кілька секунд у повітрі, опустити на підлогу, а потім знову підняти (3–5 разів).

Комплекс 4

Початкове положення — сісти на стілець. Під стопи або біля них можна покласти шматок тканини, дрібні предмети (олівці, ручки, шашки, елементи дитячого конструктора, річкову гальку тощо), качалку. Завдання: кінчиками пальців стоп зібрати тканину, захопити і перемістити дрібні предмети, покатати качалку.  Комплекс 5 Початкове положення — стати. Підійматися на кінчики пальців і тягнутися догори (3–5 разів). Висновки Вилікувати набуту плоскостопість можливо тільки в дитинстві, адже у дорослих розвиток хвороби можна лише пригальмувати. Тому так важливо вчасно досліджувати стопи в учнів і за необхідності раніше починати лікування плоскостопості.